Kyiv Music Labs

Що приховує темрява? Прем`єра вистави “Сліпота” від театру “Мізантроп”

IMG_4621

Що трапиться зі світом, якщо його охопить епідемія сліпоти? Чи зможе суспільство зберегти людяність та продовжити життя? Відповіді на питання намагається знайти нобелівський лауреат з літератури Жозе Сарамаго у своєму романі, за мотивами якого була створена вистава «Сліпота» театру “Мізантроп”. Прем`єра вистави відбулася 25 – 26 квітня у творчому просторі “port creative hub” на Подолі. 

Вистава у жанрі site-specific проходила у повній темряві. Перед початком у глядачів забрали телефони та попередили про те, що протягом двох годин з залу не можна буде виходити. Це викликало неоднозначні відчуття у відвідувачів, не кожен готовий був прийняти такий виклик та вийти з зони комфорту.

Як краще зрозуміти сліпого, лишившися можливості бачити, хоч і на дві години? Спочатку це викликає дискомфорт, ти намагаєшся ширше розплющити очі, вдивляєшся в темряву, підсвідомо шукаєш хоч краплинку світла, щось, що поверне тебе до реальності. Потім залишаєш ці марні спроби і звикаєш до таких умов.

Режисер Ілля Мощицький поділився враженнями про виставу:

“Прем`єра для мене – акт болючий, пов`язаний з подоланням напруги, з відчуттям напруги. Цього разу уло особливо важко, бо ми, разом з артистами, були особливо вразливими. У цій виставі ми свідомо позбулися рампи, об`єднавши простір залу й сцени, опинившись з глядачем на відстані витягнутої руки. В такій зміненій реальності, в повній темряві почали зникати правила гри, норми спілкування артиста й глядача. Ми опинились у ситуації “Небезпека”, яка зараз необхідна театру. Разом з відсутністю світла у залі почала трансформуватись і нівелюватись етика, почалось протистояння трупи й аудиторії, дії вистави й концентрації уваги глядача, музики й її слухання, законів культури і хаосу. Це було неймовірно складно. Артисти все витримали й здобули перемогу. Ми отримали необхідний для розвитку досвід. Глядач пішов змінений. Я задоволений”.

_DSC6146

Якщо концентрувати свою увагу не на обмеженнях, а на можливостях, які вони відкривають перед тобою, можна краще зрозуміти не тільки почуття героїв, а й щось глибоко приховане у собі.

Темрява розкриває простір для уяви, дає можливість повного занурення у сюжет. Темрява зриває маски. Навіщо вони, коли тебе ніхто не бачить?

IMG_4635

«Я намагався повірити, що я сліпий», – говорить якийсь чоловік по завершенню спектаклю.

«А я дуже зраділа, коли побачила, що хтось не здав телефон, та він інколи світився», – коментує виставу інша глядачка.

Це була історія про готовність сприймати інших людей і інших себе, про взаємоповагу та прийняття, про складнощі та боротьбу, про обмеження та можливості.

Загорається світло, люди ще рефлексують, потім розуміють, що вже час аплодувати акторам, яких вони так і не побачили. Акторам, що змогли показати історію людям, які їх не бачили.

IMG_4613Текст: Анастасія Приходько

Фото: прес-служба театру 

 

TwitterFacebookVKПоділитися