Kyiv Music Labs

Театр Мізантроп презентував п’єсу «Король Убю»

Король Убю (1)

Вперше в Україні 3 грудня в малому залі Stereo Plaza відбулась прем’єра комедійного фарсу француза Альфреда Жаррі «Король Убю». Спектакль презентував театр Мізантроп.

Якби Мізантроп потрібно було описати одним словом, то це, безперечно, було б слово «провокація». Кожне полотно, створене цим театром, набагато глибше, гостріше та більш значуще, аніж просто вистава, яку ми звикли бачити в театрі.

Прем’єра п’єси французького драматурга Альфреда Жаррі «Король Убю» стала індикатором стійкості глядача, його готовності побачити справжній стан речей. За сюжетом протагоніст і він же, водночас, антагоніст Папаша Убю влаштовує змову проти польського короля, щоб зайняти його місце на троні. Перша сцена, в якій дружина Убю підбурює його на злочин, дублюється на різних локаціях і за різних обставин. Варто віддати належне режисеру Іллі Мощицькому за таке рішення, адже саме цей прийом зробив кожне повторення фраз ще більш саркастичним і знівелював серйозність питання. Апогеєм цих діалогів стала сцена в клубі – ця яскрава відсилка до сучасності викликала фурор у залі.

Король Убю (2)

Постать Короля Убю уособлює дуальність людської природи, її нестабільність, лицемірність, жадібність. Цю роль під час вистави на себе приміряли один за одним усі актори, і такого героя в собі міг впізнати кожен глядач. До того ж, Мізантроп не проходить повз тенденції постмодернізму і сучасного театру та активно вступає в гру з «гостями»: актори вривались в простір аудиторії, бігали рядами та провокували присутніх, тим самим деформуючи площину існування театру. Альфред Жаррі наголошував на тому, що не любить театр, зневажає його та возвеличення поетичної лексики. Керівники театру, вочевидь, пройнялися цією ідеєю та відкинули всю «награність», хизування і максимально заземлили всі образи і діалоги.

Відверто кажучи, це картина, в якій не існує тем табу. Вся «гниль», що сидить в людській істоті, вилізла на поверхню в цей вечір. Для когось це було шокуюче, для когось дико, дехто не міг стримувати істеричного сміху (чи то як захисна реакція, чи то від потреби виплеснути емоції), але головне те, що ніхто не зміг залишитись байдужим. Музичне оформлення Дмитра Саратського є такою мірою експресивним, що в моменти, коли актори кидалися по залу, всередині присутніх прокидалася дика тваринна енергія, первинні інстинкти (виникало бажання закричати, зірватись з місця і долучитися до хаосу навколо). Між іншим, музику вмикали самі ж актори з ноутбука, що стояв на сцені. Як це виглядало? Дивно, незрозуміло, нахабно? Кожен для себе вирішить самостійно, та головна функція виконана – неочікувано!

Король Убю (5)

Серед усіх нестандартних рішень театру влучним емоційним пострілом була декламація рядків з пісень «Звезда по имени солнце» Цоя, «Зимний сон» Алсу і «Комбат, батяня» гурту Любе. На перших рядках зал вслухався, чи це дійсно те, що вони подумали, а з кожним наступним «шлягером» починав усе дужче вибухати від сміху, ось вона – гра з глядачем.

В підсумку, не зайвим буде сказати, що випадкових гостей на цій події не було, бо всі хто потрапив туди наче й «випадково», стали причетними до викриття, що відбулось і залишиться в стінах Stereo Plaza. А ми з нетерпінням і цікавістю будемо очікувати на нові сюрпризи від Мізантропа.

Король Убю (4)Король Убю (7)

Текст: Катерина Деліта 

Фото: PR Misantrophe