Kyiv Music Labs

Джей (Женя Бардаченко): «Це крутий челендж – писати українською танцювальну музику, і щоб це не було «колхозом»

IMG_7606

Усе на світі циклічно. Як повертається через роки мода, так і гурт Dilemma, що свого часу отримав звання першого в Україні R’n’Bколективу, повернувся на сцену,  і не з пустими руками. Музиканти вже випустили кілька нових  драйвових треків та відеоробіт з яскравою картинкою. Нові ідеї, нове бачення того, як створювати якісний продукт, і бажання писати танцювальну музику рідною мовою. Оскільки останні пісні хлопці записали саме українською, нею ми й вирішили спілкуватися під час інтерв’ю.

Катерина Деліта: Ми зараз почнемо з самого початку. В своїх інтерв’ю ви говорили, що в певний момент настала творча криза. Після треків «Эй, бейба» та «Дим» поступово почався спад …

Мастер: Трошки не так було.

Катерина Деліта: А як саме?

Мастер: Після «Эй, бейба» були ще серйозні роботи. Одна з них це «LA» із гуртом Crazytown, яку ми робили в Штатах. Літали в Лос-Анджелес, записали пісню і зняли там кліп на неї…

Джей: Так, з Crazytown була така робота, якою можна пишатися. Після того ще була робота «У ла лала»  з Ігорем Татаренко. Прикольний  був трек, круте відео зняли. Згодом випустили пісню «Блакитних», яка була такою собі спробою зробити щось нове українською мовою, але вона була схожа дуже на «Згадаю день» з наших старих. Ми вирішили, якщо трек «вистрелить», тоді знімемо кліп, але вийшло якось посередньо, без ажіотажу особливого. Ми не зняли на неї відео, плюс я почав вже займатися сольним проектом, з ним все було набагато простіше, менше мороки.

Мастер: Ми щось продовжували робити, але були певні проблеми. Стара концертна програма, люди то приходили, то ні.

Джей: Був проміжок часу близько двох років, коли ми з проектом нічого не робили, а займалися своїми справами. А потім радіо “NRJ”нам запропонували: «Напишіть якийсь крутий український “мєдляк”, ви ж вмієте. Нам просто не вистачає нормальною українською мовою такої музики». Після того вийшов наш трек «Іншим».

Мастер: Мені здається, що він ще не розкрив свого потенціалу. Якісна робота вийшла.

Джей: Так, я думаю, що про нього ще зайде мова. Написали трек, зняли на нього кліп у Львові.

IMG_7887

Катерина Деліта: Хто став автором тексту та музики?

Джей: Писали в нас у студії, просто перебирали різні ідеї з нашим саундпродюсером Томашем, розуміли, що має бути гітара, якийсь меланхолійний настрій. І коли ми зупинились на одному гітарному рифі прикольному, я вже уявив картинку. В мене спочатку була одна ідея на приспів, але вона стосувалась чисто дівчини. Потім я подумав, що хочеться зробити це якось по-іншому в плані емоцій. Це, мабуть, саме та пісня, яка прямо наснилася: її мотив і ідея тих відносин, коли ми віддаємо одне одного іншим, в різних поглядах і різних розуміннях «Мені здавалося, це назавжди,/ Що ми не такі, як усі». Головне – перших два, три, чотири рядки… Коли вони почали докупи збиратись, то вже потім ми разом сіли, трохи поміняли місцями рядки… А потім воно полилося, і кожен відчув, що там має бути.

Катерина Деліта: Чому саме у Львові вирішили знімати?

Джей: Ми запропонували Вані Клименко з Rookodill’a. Показали, який є трек, йому дуже сподобалось, і він сказав, що в нього є крутий оператор. Ми їм пояснили, скільки в нас було грошей, щоб щось придумати. В підсумку, Ваня сказав, що їдемо в Львів, я навіть не знав, що будемо знімати і як. Ми просто приїхали всі разом, почали працювати на різних локаціях. Було дуже холодно, здається навіть -20, бо я в двох парах штанів ледь тримався на холоді.

Мастер: Ми ще по різному їхали туди. Джей раніше приїхав, а я пізніше. Приїжджаю вночі, нічого невідомо, що, де, куди. Я дзвоню до Джея, а він каже, що вже знімається. Я знайшов за адресою готель якийсь, мене впустили, я переодягнувся і одразу до всіх. Пройшов квартал, там знімають, мені одразу кажуть: «давай тебе». Це був дуже цікавий для нас досвід.

Катерина Деліта: Ви не думали про те, щоб знову об’єднатися з Машею? Не шкодували про своє рішення працювати окремо?

Джей: Ні, за той час, ми сильно виросли, багато чого змінилось. Ми і працювали з різними співачками, писали демо, продавали на Росію. На той час в нас була база артисток, з якими можна було попрацювати. Серед них Ксенія Кіреєва, яка дуже круто співає, і з якою ми записали «Блакитних». На кожну пісню в мене є хтось, хто кльово її виконає. Немає сенсу тримати Машу чи ще якусь дівчину. Я знаю, що під такого характеру трек я взяв ту дівчину, вона кльово підійшла, під інший – когось іншого.

Мастер: Є такий принцип, за яким працюють діджеї, вони не пишуть з кимось одним. Той же David Guetta, треки з тим, з тим і з тим. Сенс в тому, що є можливість робити різні аранжування, працювати з одним добре, але по-іншому можна варіювати інтонації. Ми під кожен трек навіть окремо підбираємо студію, в якій ми все зводимо і навіть людину, що це робитиме. Ми перший і другий альбом писали на одних, а потім почали працювати з різними і зрозуміли, що це крутіше. Інше бачення, інший рівень, сприйняття.

Катерина Деліта: Тобто зараз у вас немає саундпродюсера, з яким ви працюєте на постійній основі?

Мастер: Зараз ми працюємо з Томашем Лукачем, це один з гітаристів, який грає з нами на концертах, і ми пишемо з ним пісні. Останні, які ми робили були створені разом з ним. Але це не є чимось обов’язковим, тому що ідеї в нас різні з’являються.

Джей: З Томашем ми робимо пісні, і він на сцені ще як бітмейкер. Це для нас свій бро, і ми зараз четверо виступаємо.

Мастер: Так, новенька у нас родзиночка. Знайшли дівчину Нату, дуже красиву, вона діджей і співає. Таке поєднання незвичне, але це дуже круто. Ми попрацювали з нею, побігали по репетиціях, записали пісню, вона розуміє фішку, знає як все правильно робити, і вже в нас було кілька спільних виступів. Новий наш трек, який ми презентували, «На паті» також записаний з Натою. В кліпі ми заявили, показали, що це вона, познайомили з аудиторією.

Катерина Деліта: Ще питання стосовно мови. Останні ваші пісні були написані українською. Це принципово позиція випускати матеріал українською мовою чи просто експеримент?

Джей: Для мене це, скоріше, челендж, випробування – писати українською мовою таку музику. Тому що російською мовою біти і танцювальні треки, які ми пишемо, можна хоч зараз написати, а українською набагато складніше. «Тілом тряси» була спочатку російською написана. Вона близько року лежала, крутилась, було не зрозуміло, що ж із нею робити.

Катерина Деліта: Була ця ж музика, але текст російською мовою?

Мастер: Вона була вже навіть записана на студії і повністю оброблена.

Джей: Так, і вона лежала нікому не потрібна, я її навіть нікому не розсилав. А потім мені прийшла думка, чому б не зробити її українською мовою. Тим паче, зараз пішов такий движ нормальний, і ми почали над цим працювати. Так дев’ять місяців витратили на те, щоб написати текст. Було дуже складно. Це крутий челендж – писати українською танцювальну музику, і щоб це не було «колхозом». Ми кинули собі такий виклик і поки працювали, то дивувались як це взагалі можна зробити, бо кожне слово звучало як «колхоз». І так потрохи, поступово, частково підбирали сленг, щоб це звучало молодіжно і водночас не різало слух.

IMG_7392

Катерина Деліта: Текст писали самостійно?

Джей: Здається, так. Пригадую, що ще нам допомагав Андрюха Бєляєв. У нього фраза була «Mr. Boombastic», і він нам сказав: «Давайте її візьмемо». Я спочатку відмахувався, а потім ми вирішили, що вже як гнати, то гнати. У нас так завжди: є під кожного якісь замальовки, купа слів, а потім ми вже разом сідаємо і збираємо. Поки їду в машині, щось пишу, іноді Мастер щось скине.

Мастер: Справа в тому, що зараз ми пишемо зовсім не так, як раніше. І перший альбом у нас повністю україномовний. Це може виглядати начебто підняли квоти, і ми почали штампувати продукт українською. Але ні, справа в тому, що пісні українською в нас були й кілька років тому, коли ще не було ніяких квот.

Джей: Насправді, якщо чесно, то я просто не уявляю собі, як у Росії виступати. І не лише з політичної точки зору. Взагалі, так далеко туди їхати, і заради чого? Вони ж там усі такі агресивні, я не люблю людей, які зверхньо до інших ставляться і вважають, що вони чимось кращі, важливіші, мають якусь перевагу. Можливо, це частково ще якась зона комфорту. Нам приємно у Львів їхати, там тепло, гостинно. Не знаю, як би я їхав на Донеччину при нормальних розкладах, бо там все одно прохолодно, як мені здається.

IMG_7310

Катерина Деліта: Кліп «Тілом тряси» ви знімали в барбершопі Chop-Chop та пляжному клубі City Beach Club. Чия була ідея з барбершопом?

Джей: Це моя була ідея. Мені здалось, що ніхто ще подібного не знімав в барбершопі, і він такий лофтовий, не банальний, чоловічий, зі смаком. Окрім того, було ще багато різних ідей на рахунок зйомки, але треба було дуже багато грошей, щоб зробити саме таку картинку, яку я бачив. Я хотів, щоб у барбершопі була сцена, де спочатку показують мене на фразі «Такий в мене настрій», потім камера на барбера: «воувоу», знову на мене: «що зриває дах», знову на нього:«воувоу».  Але технічно було складно зняти, бо я б не встигав вимовити цю фразу. І була задумка, щоб це відбувалось механічно і барбер цю фразу не своїм ротом промовляв, а примонтованим і дуже брудно, неакуратно, просто приліпленим зверху. Також потім з’являлася б собачка, з тими ж губами: «воувоу». Типу такий треш трохи хотіли зробити.

Мастер: От і оператор на нього так дивився, як ви зараз на нас (сміється).

Джей: А ще потім зайшла б дівчина з 5-им розміром і у неї б на грудях був примонтований той самий рот, який би теж співав. Ще одна сцена, де я падаю, і мене переступає Мастер мала бути трохи іншою – я мав вивалюватись з барбершопа, розбивати скло, а за ним пісок, пальми. Ми думали, як це все ж зробити і оператор нам запропонував знімати в City Beach Club і вирішили, що впаду там на лежак.

IMG_7575

Катерина Деліта: Скільки у вас в кліпі знялось пенсіонерів?

Джей: П`ятеро чи шестеро.

Мастер: Шестеро, точно.

Катерина Деліта: А були якісь з ними труднощі під час зйомок? Все ж люди старшого віку часто дуже консервативні.

Джей: Це було щось типу: «А ще раз, а ще раз, а давайте ще раз. А ви можете рухатись, а не просто стояти?» А у нас все одним кадром знімалось, до того всього. Там ще одна бабуля була найстильніша, то почала на Мастера вішатись, а він таких любить, постарше (посміхається). 

Мастер: Взагалі, ця стильна бабуля ще дівчат моделей муштрувала, показувала їм танці. Дівчата такі круті стояли, що прямо не підходь до них. Ця бабула прийшла, каже: «Ні, не так, дивись як треба».

Катерина Деліта: Скільки часу пішло на зйомки?

Джей: Приблизно доба. Я пам’ятаю, як все закінчилось, я рано приїхав і в той самий ранок через годину! у нас була прем’єра цього ж треку на Люкс ФМ.

Катерина Деліта: Ви говорите, що на втілення всіх ідей потрібно було дуже багато грошей. То яку все ж суму ви витратили на цю зйомку?

Джей: За це вже відповідали не ми.

Катерина Деліта: А хто зараз займається комерційними питаннями проекту?

Джей: Всі питання вирішує наш партнер Kontramarka.

Катерина Деліта: Тобто Kontramarka відповідає і за організаційні питання і запис пісень?

Джей: Ні, ми розподілили все таким чином: творчу сторону проекту ми беремо на себе, а фінансову, адміністративну і весь менеджмент вони на себе.

Катерина Деліта: Ви зараз створюєте нову концертну програму чи які першочергові завдання маєте?

Джей: Ми поставили дві таких цілі: записати 3 сингли і зняти 3 крутих кліпа. А за цими кроками вже все поступово тягнеться. Тому що для виступів в нас зараз є що? З нового – «Іншим», «Тілом тряси» і останній «На паті», а все решта старі. Я хотів би, щоб ми випустили хоча б 5-6 нових треків, а тоді буде круто. Зараз потрібна якісна музика, під яку захочеться танцювати і щоб люди нас хотіли чути і бачити.

Катерина Деліта: Які зали вам доводилось збирати?

Джей: В нас більше клубні майданчики для виступів завжди були. Я собі навіть не уявляю як би ми виступали в сидячих залах. Виходжу я на сцену, а там в рядах бабулі, дідусі. Сидяча аудиторія – це не наша цільова аудиторія, під наші треки не сидять.

Мастер: Але було б прикольно в залі, коли діточок багато, усі під сценою танцюють.

Джей: Я думаю, що до кінця 2018 р. ми щось сольне точно зберемо. Промо-тур якийсь організуємо по містах України.

IMG_7652

Катерина Деліта: Наступне питання останнім часом стало дуже актуальним. Багато артистів починають більше слідкувати за харчуванням, займатись спортом і пропагувати це. Яка ваша позиція стосовно здорового способу життя?    

Мастер: Позиція дуже проста. ЗОЖ – це круто, спорт потрібний, все решта теж важливо, але вживати алкоголь я не покину.

Джей: Я трохи сильніше в ці теми почав вникати. Зараз я не їм нічого тваринного, проте від алкоголю також не відмовляюся. І дуже люблю покурити кальян, особливо після того як припинив їсти продукти тваринного походження.

Катерина Деліта: А якісь наркотичні речовини?

Мастер: Ні, наркомани нам не друзі.

Катерина Деліта: На завершення наше традиційне питання. Що для вас означає Київ?

Мастер: Найкраще місто в світі, місце, де я народився. Я взагалі патріот не лише міста, а й району свого Шевченківського, усе життя там жив і живу.

Джей: Я багато мандрував і, коли ми в Лос-Анджелес їздили, то спочатку взагалі голову втратили від того, як це було круто. Проте, де б я не був, я розумію, що Київ – це дім, це такий собі safeplace. Де б я не знаходився, якщо я говорю «додому», то це означає саме в Київ. Насправді я не знаю куди б я навіть міг переїхати. В мене сестричка в Маямі живе, і коли ми там гостювали, я дивився і думав, що там робити. Походили по всіх молах, подивились, взяли якусь олдскульну тачку 60-го року, поганяли на ній по місту, і що далі??? Тут в тебе якийсь движ, зараз студію добудовуємо прямо в центрі. Свою разом з нашим саундпродюсером Томашем Лукачем. Тому заходьте в гості, будемо раді.

IMG_7879

Текст: Катерина Деліта

Фото: Анастасія Приходько