Kyiv Music Labs

«Три сестри». Самотність у місті, де ніхто не розуміє музики

20151205_9735

«Три сестри» – знакова вистава в історії театру «Мізантроп». З неї, власне, «Мізантроп» починався. «Трьох сестер» уже встигли побачити жителі багатьох міст України: торік відбувся всеукраїнський тур театру. Тоді вистава вразила багатьох своєю мультижанровістю. Професійна акторська гра в комплекті з висококласною хореографією та оригінальними музичними рішеннями – Ілля Мощицький, Микола Бойченко та Дмитро Саратський створили дещо, дійсно варте гучних оплесків. Та зараз хочеться поговорити про інше. Вишуканий тандем музики, танців та акторства дозволив відбутись основному: дозволив історії стати почутою.

20151205_9640

Історії провінційного міста, котре бере героїв у полон. Руйнує ідеї й повільно вбиває. Герої відчувають, як життя проходить повз них, і це відчуття нестерпне. Саме тому згадки Вершиніна про Москву вводять їх у стан колективного трансу (артисти “Мізантропа” грають це неперевершено. Ви мусите побачити на власні очі :) ). Москва – недосяжний Олімп. А Вершинін – Зевс, котрий ненадовго зійшов з Олімпа, аби попити з ними чаю.

Це навіть не нове життя старої історії. Історія не вмирала. Трагізм доль людей, змушених зрадити мрію й жити сірим життям, – вічний трагізм. Мрії про велике місто, про блискучу кар`єру в науці чи мистецтві, про свободу й простір для життя, про щастя, зрештою… Складові вічної історії, котра мандрує зі століття до століття, з однією країни до іншої й, мабуть, ніколи не втратить актуальності. Вона потребує всього лише оновлення форми. Артисти «Мізантропа» проявляють максимум оригінальності, аби історія зазвучала актуально у надшвидкому  21-му столітті.

20151205_9810

Одним з лейтмотивів вистави стають рядки з поеми Олександра Пушкіна “Руслан і Людмила”.  «У Лукоморья дуб зелёный, златая цепь на дубе том…”  Кіт з його ланцюгом мандрує виставою, змінюючи форми. Рядки про нього то декламують, то співають. І майже кожен з героїв стає, по суті, таким «вченим котом», прикованим до ненависного міста, де цю вченість неможливо реалізувати.

Коли настає антракт (чи кінець вистави) – тут не опускають куліси. Вони лишаються піднятими, а сцена – відкритою увазі кожного. Проходячи повз, ми відчуваємо її атмосферу. Відчуваємо запах історії, розказаної за кілька хвилин до того. Він проникає до наших душ і лишається там надовго.

20151205_9679

«Три сестри» – не та вистава, яку варто дивитися суто заради розваги. Так, тут чудові танці й чудова музика. Та питань забагато, як для розваги. Питань, котрі так і лишаються без відповідей, адже знайти відповіді – неможливо. Не вдавалося Чехову – не вдається й нам. Попри це, ми мусимо далі ставити питання, бо без питань душі черствіють. «Три сестри» – з тих творів мистецтва, котрі перешкоджають черствінню душ. Саме тому дивитися їх варто, і думати варто, хоч як би важко не було.

20151205_9822

Віра Дужак, спеціально для Kyiv Music Labs