Kyiv Music Labs

Форум музики молодих: від зародження до сьогодення

Ганна Гаврилець

    Запорукою успішного майбутнього українського мистецтва є заохочення до творчості дітей та юнацтва, підтримка талановитої молоді. Тому відродження таких акцій, як Міжнародний форум музики молодих та конкурс композиторів «Gradusad Parnassum», метою яких завжди було сприяння розвитку сучасного українського музичного мистецтва, є непересічною подією культурного життя.

    8 квітня відбулось відкриття XIV Міжнародного Форуму музики молодих, який від 1992-го року традиційно проходив раз на два роки наприкінці весни. За більш ніж чверть сторіччя Форум не міг не зазнати змін.

Віковий ценз його учасників – до 35-ти. Тож цілком симптоматично, що покоління «молодих» змінювались, і відповідно омолоджувалось обличчя Форуму.

Певні віхи історії фестивалю пов’язані з іменами композиторів, які свого часу були його керівниками, а зараз вже є класиками сучасної української музики. Серед них Ігор Щербаков та Ганна Гаврилець – засновники Форуму, які керували ним протягом 90-х, а тепер стоять на чолі Національної та Київської організацій Спілок композиторів; з 2000-го – Сергій Пілютіков (композитор, художній керівник ансамблю нової музики «Рикошет») – період його керування позначений новим розквітом Форуму (який наприкінці 90-х рр. на деякий час припинив незалежне існування й проводився разом із Музичними Прем’єрами сезону); у 2009, 2011 проект очолював Богдан Кривопуст, підпорядкувавши всі заходи єдиній концепції синтезу мистецтв; 2013-го – Богдан Сєгін об’єднав Форум музики молодих із композиторськими майстер-класами «Course» та розширив географію фестивальних заходів (Київ-Львів). Команду цьогорічного фестивалю очолює Олена Сєрова.

Напередодні нам вдалося поспілкуватись із композиторами, які в різні роки займались організацією Форуму музики молодих – від зародження до сьогодення.

 

Ганна Гаврилець: «Фестиваль дуже достойний, він мусить бути в Україні, тому що це “оголений нерв”…»

Ганна Гаврилець

- Ганно Олексієвно, розкажіть, як народився Форум музики молодих, з чого все починалося?

– Фестиваль почав своє життя на початку 90-х – ми тоді були молодими композиторами, а в Спілці існувала так звана молодіжна комісія. Ми з Ігорем Щербаковим входили в ту комісію; звичайно, хотілося влаштовувати певні акції. В такій ситуації ми придумали Міжнародний Форум музики молодих. Нашу ідею дуже підтримав Іван Федорович Карабиць – на той час директор Київ Музик Фесту, а потім Володимир Степанович Симоненко – директор ЦентрМузІнформу.

Спочатку Форум музики молодих був складовою Київ Музик Фесту. Але згодом ми подумали, що він може мати абсолютно самостійне життя. Звернулись до Міністерства культури (тоді, до речі, заступником міністра культури був теперішній ректор Національної музичної академії ім. Чайковського Володимир Іванович Рожок, який гаряче підтримав нашу ідею і добився фінансування), і таким чином фестиваль вже почав жити самостійним життям.

Це були перші роки незалежності, до України існував великий інтерес, і на Форум приїжджали іноземці, українці з-за кордону… Починалось усе надзвичайно цікаво, я б сказала, бурхливо. Несподівано ми отримали абсолютний шквал нотного матеріалу – ціла лавина партитур ішла на адресу оргкомітету Музики молодих, до якого входили Ігор Щербаков, Людмила Юріна, я, інші молоді композитори. Ми мусили переглянути дуже багато нот, переслухати багато творів, які відбирали дуже ретельно.

Вражала надзвичайно широка географія: заявки на участь, пропозиції виконання музики приходили з Голландії, з США, з Південної Кореї… Багато чого дуже добре вдалося. Композитори – учасники фестивалю – приїжджали (правда, за власний кошт), ми їх тут поселяли, і всі були надзвичайно щасливі. Налагоджувались нові контакти і з Ізраїлем, і з Македонією, багато було представників з Голландії, з Великобританії – ці люди спочатку брали участь у Форумі музики молодих, а далі ми з ними активно контактували, і вони приїжджали на інші фестивалі.

На перших порах відчувалась активна підтримка з боку держави – Міністерства культури, Міністерства молоді і спорту (приміром, нам з Ігорем Щербаковим по лінії Форуму музики молодих профінансували поїздку на «Варшавську осінь»!). Більше того, наш фестиваль навіть мав спонсорів, чого зараз немає. Але потім виникла проблема фінансування – на якийсь час фестиваль втратив оберти і взагалі перестав існувати. Можливо, тому, що ми переключились на інші види діяльності, практично не займались Форумом, з’явились інші люди… Так Форум і існував – то з’являвся, то зникав. Потім за нього взявся Сергій Пілютіков, який вів цей фестиваль досить успішно, а далі Богдан Кривопуст.

Взагалі, повторю, відношення влади було зовсім інше, ніж тепер, коли так виглядає, ніби нікому нічого не потрібно. По сьогоднішній день Міністерство культури не повідомило, які воно гроші дає, взагалі, дає чи не дає – вони ж нічого не кажуть… Планувати щось за таких умов дуже важко. А коли ми маємо справу з партнерами з-за кордону, вони не розуміють такої постановки питання – адже там усе відпрацьовується за два роки наперед…

Я переконана, що цей фестиваль дуже достойний, він мусить бути в Україні, тому що це «оголений нерв»: молоді композитори шукають нове, знаходять або не знаходять… Цей процес бродіння, пошуку – необхідний, він рухає мистецтво вперед.

Слава Богу, що зараз Олена Сєрова, інші молоді композитори взялися за відродження Форуму. Мені здається, що тут просто необхідна усіляка підтримка з боку держави… Про спонсорів я просто мовчу, тому що в цьому плані наша країна, на превеликий жаль, поки що безнадійна. Пріоритети багатих людей дуже далекі від мистецтва, але, все ж таки, держава мусить дбати про музику молодих, тому що за молодими майбутнє!

- Конкурс «GRADUS ad PARNASSUM» формувався в рамках Форуму музики молодих?

– Так. Конкурс був задуманий саме в рамках Форуму і також викликав великий інтерес. В різних жанрах перемагали дуже цікаві молоді композитори. Він стимулює написання нової музики: певна боротьба, конкуренція – вже не кажучи про грошові премії, що також важливо для молодих композиторів. Між іншим, цього року конкурс також відбудеться. Мені здається, влаштовувати конкурс у рамках фестивалю – дуже доречно…

 

Богдан Кривопуст: «Форум музики молодих повинен трансформуватись. Він мусить зайняти особливу нішу в сучасному культурному просторі…»

Богдан Кривопуст

- Розкажіть, будь ласка, про особливості Форуму музики молодих за часів вашого керівництва.

– Так виходить, що кожен директор Форуму музики молодих проходить цей шлях і передає потім естафету іншому. Після Ігоря Щербакова був Сергій Пілютіков, після нього отримав естафету я, а передав її Богдану Сегіну, який перетворив Форум на Бієнале мистецтв.

Думаю, мені запропонували займатись організацією Форуму, оскільки я постійно проводив якісь проекти: намагався показати і академічну, і неакадемічну музику, але в основному впроваджував ідею синтезу мистецтв. Перший фестиваль мені (як цього року Олені Сєровій) запропонували проводити несподівано – буквально напередодні нового 2009 року. Часу залишалось обмаль, але головна проблема – фінансова – була вирішена міністерством культури, і в цьому плані все склалося чудово. Звичайно, було прагнення показати як альтернативну, так і академічну музику.

- Чи змінився, на Ваш погляд, Форум музики молодих з роками?

Ясна річ, що з часів заснування Форуму відбулось багато змін (зараз, приміром, буквально всі мають Інтернет і доступ до будь-якої інформації, а тоді цей потік тільки хлинув до нас), тому і Форум музики молодих повинен трансформуватись. Він мусить зайняти особливу нішу в сучасному культурному просторі, мати своє самобутнє обличчя. Головна функція заходу – комунікативна, про що свідчить і назва – «Форум», а не «пленум», не «фестиваль». Можливо, в майбутньому він взагалі буде проводитись в он-лайн режимі (як, наприклад, он-лайн трансляція концерту), але це мої припущення.

Головне, що композитори якимось чином можуть контактувати. Взагалі, ця професія досить закрита і дещо абсурдна для нашого сьогоднішнього світу, але вона існує. Тому завдання Форуму музики молодих полягає якраз у живому спілкуванні молодих композиторів між собою, з виконавцями та з аудиторією. Щодо вікового обмеження – воно, мені здається, має певний сенс, оскільки до 35 років людина говорить якось інакше, ніж ближче до 40…

- Чи намагалися Ви особисто свого часу впровадити певну концепцію Форуму?

– Я намагався охопити багато векторів: і академізм, і альтернативний напрям. Перш за все, суть була в тому, щоб зблизити зовсім крайні течії, напрями та види мистецтва на основі ідеї синтезу мистецтв (кіно і музика, танок і музика). Взагалі, я вважаю, для сучасної музики цей напрям – найбільш реальний. Суто філармонічні концерти – це трошки абсурдно, вони не можуть замикатися на музиці, написаній до 1950-го року, або до 1975-го. Філармонійний формат має вміщати в собі якісь елементи нової музики.

-Які проекти за часів вашого керівництва були започатковано на Форумі?

– 2009 року було започатковано проект «Етносучасність» – його ініціював Олександр Шимко. Всі проекти планувались синтетичними: був великий мультимедійний проект за участю Алли Загайкевич – музика продукувалась у реальному часі й візуально відображалась. Проект «Рух і ритм» відбувся за участі польського квартету, з польським ансамблем танцю.

- Кого з виконавців ще залучали?

– «Київська камерата», Естрадно-симфонічний оркестр, у 2011-му – естрадно-симфонічний, Національний симфонічний оркестр, квартет «PostScriptum», обидварази був ансамбль «NostriTemporis» (на другому Форумі – з елементами кіно та відео-візуалізацією).

Був окремий студентський блок. Кафедра камерного ансамблю консерваторії обирала і пропонувала до виконання студентам твори з фестивальної програми. До числа виконавців входив студентський камерний оркестр Ігоря Андрієвського. Як на мене, залучення студентів до участі в таких проектах є досить важливим, адже це може стати поштовхом для пошуків чогось нового.

- Окрім держави та державних інститутів, яку ще  підтримку мав тоді Форум?

– Нас підтримували Польський інститут, клуб «Культ Ра», Гете-інститут; інформаційну підтримку забезпечував «Music-Review».Взагалі, я тоді зняв відео-ролик про Форум, дуже показовий, на мій погляд, з яким можна було звертатися для пошуку спонсорів і знаходити підтримку з їхньої сторони.

 

Олена Сєрова:«Пошук талантів є запорукою того, що українська музика буде продовжувати свій розвиток у майбутньому…»

 

Олена Сєрова

 

- Олено, розкажіть про особливості проведення цьогорічного форуму. Чи змінився його формат – адже з моменту попереднього фестивалю минуло вже три роки…

Форум цього року – 14-й. На жаль, через політичні негаразди, війну, постійні зміни у керівництві Міністерства культури, невизначеність, відсутність коштів усім було не до культури, і Форум не міг відбутись, але цього року він знов відродився. Формат нашого фестивалю – відкритість до якісної музики. Означити формат фестивалю можна як поєднання різних стилів, жанрів, культур – це широкий, всеохоплюючий формат, в рамках якого можна зробити все.

- Організація масштабного проекту з міжнародним статусом, безперечно, потребує певного досвіду роботи в подібних мистецьких акціях…

– Звісно, це не перший мій фестивальний проект: у 2006–2007 роках я входила до оргкомітету молодіжного фестивалю в Одесі MUSICMARINЕFEST, присвяченого музиці молодих на тему води. Фестиваль проводився в одеському морському порту, в арт-галереї «Маріна», де зібрані твори художників, пов’язані з темою моря. Бієнале 2007 року – мій перший досвід, тоді й зародились контакти, які допомогли працювати над іншими фестивалями: з цікавими російськими та азербайджанськими композиторами, музика яких буде виконуватись і цього року. Також у студентські роки доводилось організовувати студентські проекти на Форумі музики молодих і на Київ Музик Фесті – тобто, досвід є, але коли це вже повноцінний фестиваль, доводиться брати на себе основну відповідальність за його проведення.

– Хто входить до команди Форуму в цьому році?

– Організаційними питаннями займається потужна кураторська група. Команда наша складається з молодих, але вже відомих композиторів. Це – Андрій Мерхель, який взяв на себе відповідальність за комунікацію з міжнародними гостями, з виконавцями ансамблю SedContra – як творчий керівник і один із його засновників; Олександр Шимко – ідеолог проекту «Етносучасність»; Роман Григорів – своєрідний ідеолог позитиву, він допомагає порадами, ділиться досвідом роботи над фестивалями, який він набував у «Порто Франко»; Євген Петриченко – композитор, який вимушений був поїхати з Донецька, нині директор БТК «Ворзель», повністю взяв на себе організацію конкурсу «Gradusad Parnassum» і також допомагає порадами, оскільки в Донецьку він успішно проводив фестиваль, займався конкурсами. Команда молода, активна, ми вчимося методом проб і помилок, відбувається, я б сказала, навчально-організаційний процес.

- Щодо конкурсу композиторів «GradusadParnassum»: він існує автономно чи безпосередньо пов’язаний з Форумом?

– Наскільки мені відомо, конкурс був постійним супутником Форуму. Але якщо раніше він був орієнтованим переважно на студентів та випускників, то зараз вирішено розширити вікові категорії до дітей 7-8 років. На нашу з Євгеном Петриченком думку, пошук талантів серед дітей є запорукою того, що українська музика буде продовжувати свій розвиток в майбутньому, адже це покоління, яке років через 10-20 стане в авангарді музичної культури України. Обдаровану молодь потрібно шукати, підтримувати, показувати їм подальшу перспективу творчого зростання, самореалізації в таких фестивалях, як наш.

Ми поставили конкурсні прослуховування (14-16 квітня) паралельно з найцікавішими подіями: концертом квартету «Гольфстрім» (14 квітня) та проектом «Етносучасність» (16 квітня). Зранку – зовсім маленькі молоді композитори, а ввечері вже поважні молоді композитори. «Gradusad Parnassum» вперше проводиться в такому форматі, коли у ньому беруть участь твори зовсім юних авторів.

- До складу журі входять члени оргкомітету?

– Журі конкурсу – міжнародне. До нього входить один із гостей нашого фестивалю – відомий завдяки KyivContemporaryMusicDays Агустін Кастілья-Авіла. Окрім роботи в журі, він поділиться власним досвідом – 15 квітня в залі Спілки композиторів планується його лекція та концерт (маестро привезе дві електрогітари). Свій проект він готує у співпраці з музикознавцем Оленою Дьячковою. Ідея, до речі, виникла на KyivContemporaryMusicDays за кулісами цього фестивалю. Агустин полюбив Україну, полюбив Київ, і сам знайшов кошти, щоб до нас знову приїхати.

З українців до складу журі входять кияни Сергій Пілютіков, Ганна Гаврилець, а також наша гостя з Одеси Кармела Цепколенко – організатор фестивалю «Два дні і дві ночі», «жінка, яка створила одеський авангард».

- Цікаво дізнатись, чи всі заявлені проекти будуть втілені, адже композиторам запропонували широкий спектр різних за жанровою та стильовою спрямованістю секцій для реалізації творчого потенціалу. Що є визначальним при відборі творів?

– Ідея виникнення кожного із проектів була підпорядкована загальній концепції 14-го Форуму: це полілог, поліжанровість, полістилістика – властиве для культури постмодерну поєднання різних стилів, жанрів, трактовка музичних жанрів та стилів як засобів музичної виразності. Тому у відборі партитур на всі абсолютно проекти ми саме на це звертали увагу – в першу чергу ми обирали твори, які відповідають основній ідеї фестивалю. На жаль, деякі проекти (як симфонічний концерт, проект камерної музики, один із фортепіанних концертів, проект «Опера у валізі») не відбулись через певні організаційні труднощі, адже музиканти-виконавці, як правило, грають у колективах і їх гастрольний графік не враховує Форум… Тож виконавці не встигали підготувати програму на належному рівні. Наприклад, ми довго обговорювали питання участі у концертній програмі Форуму з диригентом оркестру НРКУ Володимиром Шейком. На жаль, концертний графік оркестру виявився занадто щільним, «тиждень репетицій до концерту» – не їхній формат, і ми були вимушені відмовляти людям, які надсилали партитури на цей проект, як це не сумно… Маю надію, що на наступному фестивалі все буде реалізовано, ми плануємо розпочати організацію фестивалю не за чотири місяці, як це було зараз, а за рік: закінчимо цей фестиваль, місяць перепочинемо й почнемо підготовку нового.

Стосовно відбору. Програма складається наполовину з композицій, які пропонують виконавці (твори, які вони хочуть представити, надсилаються на адресу форуму з поміткою на певний проект). Надіслані партитури відбирались наступним чином: запрошувався оргкомітет, окремі виконавці та представники старшого покоління композиторів. Наприклад, Сергій Пілютіков погодився відбирати твори на два проекти: фортепіанний та камерний. Але, в основному, це було спільне рішення оргкомітету та виконавців, які реально дивилися, чи встигнуть вони за місяць-півтора достойно підготувати технічно складний твір, щоб не зіпсувати перше виконання через брак часу для достатньої кількості репетицій. Наприклад, був надісланий надскладний твір для фортепіано Арама Ованесяна з Вірменії, але Віталій Кияниця сказав, що цей твір неможливо вивчити за такий короткий термін (він візьме його на наступні проекти).

На відміну від попереднього Форуму, ми не ставили за мету зробити фестиваль, присвячений музиці певного плану. Головне, щоб це було зроблено професійно. Можна писати в стилі мінімалізму, в стилі нової простоти, в стилі поєднання мікротоновості й сонористики, інших новітніх технік (але то для нас вони новітні, бо для Європи вже не дуже «новітні»). Якраз ця ідея – поєднання різних стилів – зараз є актуальною. Для нас були цікавими партитури, в яких сучасні техніки підпорядковані певній ідеї, а не просто представлена «техніка заради техніки». Я вважаю, що нашарування занадто новітньо-технічних композиторських моментів не буде цікавим слухачу. Приміром, молодому композитору, студенту, який приходить на концерт, потрібно відчути, для чого йому потрібно вивчати ці техніки композиції і як їх можна вдало поєднати з певною ідеєю твору.

Були партитури, які не пройшли технічний відбір (більші за регламентований час звучання). Але ця умова не діє на твори, запропоновані виконавцями. Наприклад, музиканти ансамблю барокової музики Lunaensemble (художній керівник Максим Коломієць, який є також художнім керівником NostriTemporis) погодились «помучити» свої барокові смички і клавесин Юлії Ваш авангардом, в результаті вийшла дуже цікава польсько-українсько-російська програма.

Щодо іноземних учасників Форуму: які країни будуть представлені?

– На форумі буде дуже цікавий проект ансамблю SedContra – «Поле зору: Близький Схід». Це композитори з Азербайджану, Вірменії, Грузії та Туреччини. Музика вірменських композиторів звучатиме не тільки в рамках цього проекту, а й у хоровому концерті (зокрема, твори Жірайра Шагріманяна), вони дуже активно відгукнулися на наше запрошення. Багато з них працюють у Європі, Ованесян живе в Австрії, Сакріманян навчається в Канаді – вони знаходяться в середовищі поставангарду, постмодернізму, європейської традиції, але не забувають про свою культуру: національний фольклор природно поєднаний з чисто технологічними новаціями. Також прозвучить твір Артура Аванесова – це один з найяскравіших представників молодої генерації композиторів Єревану. Я вважаю, що київській публіці буде цікаво послухати його квартет (кларнет, скрипка, віолончель, фортепіано), який музиканти SedContra погодились включити до своєї програми.

Азербайджан представлятиме Фірудін Алахверді – він вже був у Києві 2013 року, приїжджав із делегацією азербайджанських композиторів на Дні азербайджанської культури в Україні. Дуже цікава музика, але інша у порівнянні з вірменською. Якщо у вірмен простежується глибинний зв’язок з фольклором, то в азербайджанців така ситуація склалась, що там є дві гілки: традиційна (композитори, які працюють в традиційній манері) та нова генерація – учні Фараджа Караєва, що представляють авангардне крило.

До нас приїздить кларнетист Мікко Раасакка з Фінляндії – автор розробок з сучасних технік гри на кларнеті. Його програма (у співпраці з піаністом Антті Вахтола) присвячена європейській музиці. Августін Кастілья-Авіла (Іспанія – Австрія) представить авторський проект зі своїх творів для мікротонової гітари та імпровізацій, які звучатимуть між творами.

- Формат форуму передбачає, окрім концертів, певні інтерактивні заходи комунікації з аудиторією. Які саме?

– Була ідея поєднати форум із студентською конференцією, але знову ж таки, не співпали дати. Була ідея зробити майстер-клас – мали приїхати поляки, але через гастрольний тур до США вони не змогли взяти участь в Форумі. Реально планується післяконцертне обговорення з виконавцями (вважаю, що зустрічатися перед концертом і говорити про музику – менш цікаво: в рамках KyivContemporaryMusicDays відбулася лекція Сергія Нєвського, а потім концерт, після якого в мене особисто виникло багато запитань щодо змісту лекції).

Більшість концертів відбуватиметься у приміщенні Спілки, після концертів ми будемо спускатись до вітальні, де охочі зможуть поспілкуватися з виконавцями і з композиторами, поставити їм питання. Форум передбачає активну участь і слухача, і композитора, і виконавця – думаю, багато цікавих ідей виникне після проекту «Бароковий постмодерн», концерту квартету «Гольфстрім», Після концерту «Поле зору: Близький Схід», гадаю, також буде достатньо питань.

- Чи помітили організатори, які проекти виявилися найбільш цікавими для молодих композиторів: є певний провідний напрям чи навпаки – інтерес рівномірно розподілився між усіма запропонованими проектами?

– Одразу багато партитур почали надсилати на «Бароковий постмодерн» більшою мірою з Європи, де є дуже багато ансамблів барокової музики: грають на спеціальних реконструйованих інструментах або копіях, вишукують старовинні інструменти в характерному для того часу строї… Перші партитури прийшли з Польщі, з Італії. Скажімо, прозвучить твір італійської композиторки Катерини ді Чекка, пов’язаний з полістистикою: музика Скарлатті в контексті авангарду. Взагалі, дуже багато цікавих творів у бароковому проекті, зокрема, твір Андрія Малініча з Одеси для сопрано, флейти, скрипки, віолончелі і клавесина.

На проект Sed Contra одними з перших надіслали партитури вірмени. Асоціація вірменських композиторів працює по всьому світу,об’єднує композиторів вірменської діаспори та служить оплотом промоції вірменської музики. Після оприлюднення інформації про Форум зі мною одразу зв’язався Арам Ованесян (композитор, флейтист), і партитури надходили централізовано. Вважаю, що українським композиторам також варто взяти це до уваги, адже дуже багато наших композиторів поїхали з України і вже навряд чи повернуться… Виникає потреба створити Асоціацію українських композиторів. При спілках композиторів існують молодіжні секції, але вони локалізовані й фактично не контактують між собою. Тільки зараз, завдяки спільній організаційній роботі з підготовки проектів Форуму (зокрема, студентського проекту 12, 13 квітня в Малому залі НМАУ) я познайомилась з усіма студентами композиторського факультету консерваторії, а також молодим поколінням композиторів з Харкова, Одеси, Львова. Маю надію, що Молодіжна організація при НСКУ, що виникла за ідеєю Романа Григоріва та Андрія Мерхеля, посприяє об’єднанню наших молодих композиторів, що проживають за кордоном.

- Чи з’явилися нові ідеї, нові «акценти» Форуму?

Однією з перспективних ідей, як на мене, був пошук нових майданчиків для музики молодих. Таку місію взяла на себе Лютеранська церква – там відбудеться хоровий проект з музикою виключно молодих композиторів. До речі, цей проект ініціював керівник хору «Софія» Олексій Шамрицький. Виникла ідея не брати звичну хорову музику духовної традиції, яка звучить на всіх фестивалях – складається відчуття, що вся українська хорова музична культура присвячена виключно духовним текстам. Ми вирішили показати іншу сторону української хорової музики, присвячену пошукам взаємодії не з духовним, а саме з літературним словом.

Духовну музику писати дуже складно, адже потрібен відповідний стан душі… У нас є великий багаж духовної музики, починаючи з Бортнянського, Березовського, Веделя, Дилецького – це традиція. Значно менш традиційним є звернення до світських поетичних текстів – створювати таку музику не менш складно. До того ж, уся музика є духовною, адже без осмислення навколишнього світу через духовність неможливо творити музику, яка б зачіпала іншу людину. На хоровому проекті Форуму будуть представлені як класики світової поезії, так і новітні автори. У Спілці цей проект не прозвучить, оскільки акустичні умови залу більше підходять для камерно-інструментальної музики, тож ми шукали інші зали, й найбільш відповідним для даного проекту, на наш погляд, є приміщення храму. Таким чином вибудовується співзвучна концепції цьогорічного Форуму ідея діалогу – поєднання світської та духовної традиції через звучання світської хорової музики в церкві.

Важливим акцентом є увага до молодого покоління музикантів-виконавців – переважна більшість задіяних виконавців це мистецька молодь, студенти або ті, хто нещодавно випустився з музичних вузів. Навіть з «Рикошетом» будуть грати студенти композиторського відділу.

- Великий інтерес зазвичай викликають проекти композиторів-виконавців…

У програмі Форуму є два сольні проекти композиторів-виконавців – це соло флейта (Сергій Вілка) і соло піано (Віталій Кияниця). Обидві програми дуже цікаві: якщо Віталій орієнтується на занадто авангардний Захід, то Сергій – на київський авангард. І Кияниця, і Вілка блискуче закінчили консерваторію як композитори, тому їхні концерти будуть особливо цікаві виконавським переосмисленням цієї музики. На ці проекти було простіше відбирати запропоновані партитури, адже як композитори-виконавці, вони можуть краще зрозуміти художній та технічний композиційний та виконавський рівень того чи іншого твору.

Виключення зробили для керівників ансамблів, які погодилися брати участь у Форумі. Так, цікаво було включити до програми твір для флейти соло Сергія Пілютікова, показати, що людина, яка займалась організацією Форуму молодих, не втрачає молодості, постійно спілкується з молодими композиторами, замовляє для ансамблю «Рикошет» нову музику, робить цікаві проекти…

- Наскільки цікавить молодь електроакустична музика, чи здійсниться цей проект?

– 20 квітня в «Контрапункті» планується проект, яким займається Асоціація електроакустичної музики при Спілці композиторів України. В них є сформована аудиторія, постійний супутник цих фестивалів. Алла Леонідівна Загайкевич – оплот української електроакустичної музики. Але зараз в Україні почали з’являтись нові школи в цій галузі – зокрема, у Львові її представляє наш колега, молодий композитор Остап Мануляк – він дуже довго добивався відкриття при Львівській консерваторії електроакустичної студії. Паралельно з Форумом у Львові відбуватиметься фестиваль електроакустичної музики. Думаю, що завдяки таким молодим митцям, як Остап Мануляк, електроакустична музика в Україні буде й надалі розвиватись.

У Києві також з’явились нові особистості у сфері експериментів з електроакустикою – як, наприклад, Станіслав Бобрицький, не прив’язаний до класичного українського електроакустичного простору. Якщо тримати все в одній точці – не буде розвитку. До речі, останнім часом музичні фестивалі почали виходити за рамки Спілки композиторів, створюються альтернативні проекти, і фактично всі представники молодої композиторської генерації є учасниками проектів поза спілкою.

- Декілька слів щодо матеріального забезпечення Форуму…

– Багато хто з виконавців були згідні грати безкоштовно. Дім освіти та культури «Майстер Клас» пішов нам назустріч, погодившись на мінімальну плату за оренду залу. Організація фестивалю тривала лише чотири місяці – не було часу на файндрайзинг, тому партнерів з України, окрім Міністерства культури, у нас немає. Є зарубіжні партнери, які погодились профінансувати приїзд Мікко Раасакка з метою промоції фінської музики в Україні. Також Агустіну Кастілья-Авіла оплатили приїзд австрійські партнери. Через відсутність законодавства про меценатство дуже складно зацікавити спонсорів у вкладенні коштів, і це проблема не лише Форуму «Музика молодих».

- Які плани на майбутнє?

– В організації наступного фестивалю думаємо більше обмежити себе у надіях на Міністерство і якнайшвидше почати пошук нових партнерів. Але для цього нам потрібно фактично реанімувати фестиваль, адже за три роки відсутності на мистецькій арені про нього всі забули. Взагалі, сподіваюсь, що концерти музики молодих будуть проводитись частіше.

Бажаю успішного втілення усіх фестивальних планів!

Розмову вела Ольга Гавріна