Kyiv Music Labs

Офісний шансон

musician-664432_960_720

Деякі факти з життя українських білих комірців, про які ви, можливо, навіть не підозрювали…

Багато хто з моїх друзів мріє бути креативним, ні до чого не прив’язаним, а втім продовжує працювати на нудній офісній роботі з обмеженим колом відповідальностей та необмеженим робочим днем. Здається, така категорія людей складає переважну частину всього населення нашої країни, а отже – певним чином репрезентує її музичні смаки. Тож я вирішила розпитати своїх друзів, котрі працюють у київських офісах, про їхнє ставлення до сучасної української музики. Про результати цього міні-дослідження читайте далі у серії запитань та відповідей. Незважаючи на заголовок, ітиметься не про шансон, а про українську музику вцілому (не забуваймо, що з французької «шансон» перекладається як «пісня»).

Ти слухаєш музику на роботі?

Побіжне опитування серед людей, які більшу частину свого часу проводять в офісних приміщеннях, виявляє, що багатьом із них саме музика допомагає налаштуватися на активний робочий лад, підтримувати гарний настрій та навіть просто не впасти в депресію. Особливо актуальною цілюща сила звуків стає в період міжсезоння. Авжеж, деякі усім відомі поп-гурти впевнено займають певну нішу у відривному кітчевому жанрі, але до них наразі звертатися не буду. Натомість, пропоную на позицію найпозитивнішого з новоспечених українських відкриттів розглянути кандидатуру гурту «Клей Угрюмого». Дещо просто, але весело.

Як ти ставишся до блокування доступу до музики та відео на роботі?

Дослівна відповідь на це запитання, мабуть, не пройшла б цензуру, однак, якщо переказувати своїми словами, то 99% з опитаних меломанів ставляться до подібних заборон вкрай негативно. Панує переконання у тому, що, по-перше, блокування майже завжди вдається обійти, а по-друге, роботодавців цифрової доби та безлімітного інтернету зовсім не повинно цікавити, яким чином підлеглі організовують перепочинок для свого мозку. Бо іноді музика є єдиною розвагою посеред складного дня. Особливо якщо він проходить у спекотному офісі, де хтось постійно дихає в спину, а телефон розривається від дзвінків людей, яким твої результати потрібні вже «на вчора»… Друзі, аби розслабитися, слухайте якісний український лаунж, наприклад, від чудового гурту LAFESTA. Ви будете здивовані, це наш прекрасний гімн.

На чому ти слухаєш музику?

Оскільки для пересічного працівника офісу музика почасти стає саундтреком до поїздки в машині або у громадському транспорті і програється на портативних гаджетах, то, звичайно, про такі привілеї музичних гурманів, як, наприклад, еквалайзер, lossless і панорамування, можна забути. Шкода, адже серед наших співвітчизників зустрічаються такі музиканти, котрі між кількістю та якістю обирають супер-якість. Наприклад, The Maneken. Вони вже виросли з пелюшок розігрівів та стали в авангарді української музики.

Як щодо концертів та live-сесій?

Виявляється, що стандартний київський офісний працівник хоч і має гроші на відвідування концертів, однак не надто любить перебувати в натовпі. Він часто робить вибір на користь двох зайвих годинок сну замість того, аби йти кудись, а ті самі гроші краще витратить на новий чохол для айфону або посидить у п’ятницю ввечері з друзями у барі. “Адже треба якось розслаблятись!” – каже, виправдовуючись, наш уявний герой. Про те, щоб засвітитися на якомусь презентаційному заході, навіть не йдеться. А дарма… Я певна, що живі виступи музикантів роблять сприйняття пісні глибшим та більш цікавим. Наприклад, дехто, можливо, навіть не подумав би, що ця пісня написана на найактуальнішу для всіх нас сьогодні тему, якби хлопці не розказували про це під час своїх виступів.

Як ти в цілому оцінюєш рівень української музики?

Серед частини українців все ще побутує переконання, що у тонкощах вітчизняної музичної індустрії нема чого навіть розбиратися – вона вторинна, симпліфікована, не надто яскрава. В контексті цього матеріалу не варто забувати, що працівники місцевої корпоративної галузі зазвичай мають відмінні знання іноземних мов та можуть собі дозволити порівнювати закордонний продукт із нашим. На перший погляд, українській музичній індустрії немає чим їх порадувати. Однак серед вітчизяних треків нерідко можна зустріти доволі інтелектуально орієнтовані пісні із цікавими сюжетами, нестандартними римами та захопливим звучанням, як, наприклад, оцей шедевральний перформанс Dakh Daughters.

Більшості моїх співрозмовників знадобилося багацько часу, аби назвати вітчизняних виконавців, англійська вимова котрих не виносила б їм мозок. Проте я підібрала для вас кілька прикладів відмінної орфоепічної якості.

Хто з українських виконавців останніх років приємно здивував?

На превеликий жаль, у результаті інтерв’ю виявилося, що планктон хоч і мешкає на поверхні, але напрочуд повільно знайомиться з музичними новинками сьогодення. Офісні працівники зазвичай не шукають інформацію самі, а полюбляють, аби все найсолодше ґречно вкладалося до рота кимсь авторитетним. Можливо, вас цими треками вже не можна здивувати, однак більшості з опитаних мною слухачів вони досі не траплялися. Вади рекламного середовища чи все ж нецікавість до українського?

Крім цього, такими українцями як ONUKA, Champagne Morning, Дорн, Zetetics та багатьма-багатьма іншими можна пишатися вже за те, яку планку якості вони встановлюють. Пропонуємо всім, хто раптом ще не в курсі, пересвідчитися на власні очі.

Чи бувало так, що тобі подобалась незнайома пісня, і виявлялося, що вона належить нашому виконавцеві?

Так, такі випадки були! Ось деякі з артистів, які вміло мімікрують під англомовний закордон.

І НАЙГОЛОВНІШЕ ПИТАННЯ…

Чому на наших корпоративах такий неякісний музичний супровід?

Ви не уявляєте собі, яка кількість людей півроку живе, щоб дочекатися корпоративу, а наступні півроку після його проведення обговорює всі його деталі. Як би сумно це не звучало, однак такі заходи дійсно є значною подією для багатьох офісних працівників. Втім, на думку переважної більшості учасників цих карнавальних подій, музика на них нерідко смакує гірше за їжу. Я справді намагалася з’ясувати, чому відбувається саме так, хто той злодій, який вмикає тільки погану музику, і де шукати правди, але почути мені вдалося тільки таку сумну істину: попса на корпоративах звучатиме на повний голос, допоки на неї буде попит. Щоправда, трапляються рекордсмени корпоративної ротації, які дадуть фору будь-якому закордонному шлягеру. Наприклад, пісня Братів Гадюкіних «Файне місто Тернопіль» наближається за частотою програвання на офісних святах до платинової категорії.

Як би там не було, не забуваймо вже майже класичну максиму: All work and no play make Jack a dull boy. Поринаймо у музичні пошуки – тоді наші смаки будуть іти навіть не в ногу з часом, а далеко попереду.

Мілана Кейнова, спеціально для Kyiv Music Labs