Kyiv Music Labs

Про мрії, джаз і радіо: інтерв’ю з Олексієм Коганом

11058222_1020465194632813_9008512547464667302_n

24 жовтня у клубі Caribbean відбудеться шоу-презентація спеціалізованої інтернет-радіостанції (А)Jazz. Це наразі єдина джазова радіостанція в Україні. Kyiv Music Labs поспілкувалися із її програмним директором – Олексієм Коганом, дізналися, що таке український джаз, в чому його родзинка, і як втілити у життя заповітну мрію одного із найавторитетніших знавців джазу.

Kyiv Music Labs: Отже, усі джазомани і джазолюби скоро матимуть можливість постійно слухати улюблену музику по-радіо, завдяки славнозвісним засновникам Радіо Аристократи?

Олексій Коган: Насправді джазова радіостанція вже працює, хоча і в тестовому режимі. На Радіо Аристократи є окрема, виділена кнопка – Аристократи Джаз. Але офіційне відкриття відбудеться таки 24-го жовтня. Ми вирішили перетворити його на шоу. Як казала Жанна Агузарова, все буде «с налетом понта и прикола»: на концерті зберуться друзі Радіо, а їх є досить багато.

KML: Джазлер – це подія, що збере ваших колег на одній сцені. А які ще сюрпизи чекають на тих, хто її відвідає?

Олексій Коган: На концерті буде грати Jazz in Kiev Band, ми акомпануватимемо людям, які певною мірою є обличчям Радіо Аристократи, які є його друзями. Я не можу розкрити зараз усіх таємниць, але серед учасників концерту будуть Джамала, джазова співачка Лаура Марті, Мар’яна Головко, яка, до речі, є авторкою і ведучою програми «Клуб благородных певиц», Юля Саніна, солістка The HARDKISS. Мені дуже приємно, що дівчинка, яку я пам’ятаю ще з дитячих джазових фестивалів, погодилася виступати на цій вечірці на 8-му місяці вагітності. Буде ще кілька гостей, але нехай їхні імена поки що будуть «роялем в кущах».

KML: А з чого почалася Ваша співпраця з Аристократами? Тут посприяли спільні інтереси, чи випадковий збіг обставин?

Олексій Коган: Насправді, мене запросили, і це дуже приємно. Мушу зізнатися, що я не вмію продавати себе, пропонувати свої послуги. Інколи це справді проблема в сучасному світі. Коли Влад Фісун запросив мене до себе в ефір на Аристократи, я вже слухав їх більш ніж півроку. Саме тоді я впіймав себе на думці, що був би дуже радий, якби мене запросили працювати на це радіо. Але ось так просто сказати: хлопці, дівчата, хочу з вами працювати – якось не міг. Ми говорили години дві, а навпроти сиділи засновники радіо: Валерія Чачибая, Ярослав Лодигін та Данило Хомутовський. Коли інтерв’ю закінчилося, я таки не витримав. Думаю, все-таки запитаю. Але, не встиг я вимовити й слово, як отримав пропозицію працювати на радіо. Тож, без зайвих зволікань, вже за два дні вийшов в ефір.

KML: Ще одне свідчення того, що мрії таки збуваються, чи не так?

Олексій Коган: Взагалі-то справжні мрії завжди залишаються з людиною. Я маю одну заповітну мрію – українське джазове FM-радіо. Причому, хочу наголосити, україномовне, без політики, із короткими випусками новин, із гарними авторськими програмами. Радіо як інституція ще живе, його слухають. Як на мене, важливо, щоб на радіо були впізнавані особистості, люди, на яких чекають, голоси яких впізнають. На Радіо Аристократи, наприклад, працює перфектна команда. Усі вони – гарні, я б сказав навіть красиві люди. Звісно, я там один із найстарших «саксаулів, аксакалів, нафталінів», але це зовсім не заважає. Коли в рекламі Ярослав Лодигін каже, що Коган все життя мріяв про джазове радіо – це правда. І частково ця мрія починає збуватися. Останнім часом я вже думав, що буде як у віршах Нєкрасова: «Жаль только — жить в эту пору прекрасную. Уж не придется — ни мне, ни тебе». На щастя, це не так. Для мене дуже почесно бути програмним директором джазової кнопки. Але, маю зізнатися, що ніколи не хотів займати якісь керівні посади.

KML: (А)Jazz – це інтернет-радіо. А як щодо згаданого FM-формату? Які перепони стоять на шляху до його появи?

Олексій Коган: Мушу сказати, що не мрію про велику аудиторію. У радіоефірі я відстоюю інтереси меншості, інтереси людей, які слухають якісну джазову музику. І саме для такої аудиторії я працюю. Як арт-директор двох потужних українських фестивалів: Jazz in Kiev та Alfa Jazz Fest, скажу вам, що гроші були і залишаються одним із найсуттєвіших інструментів людської свободи, попри усі розмови. Фінансування завжди залишається найвагомішим чинником при відкритті будь-якої справи.

До речі, запустити хороше інтернет-радіо так само важко, як і FM-радіо. Хоча, коштуватиме це, звісно, трошки менше. Техніка залишається технікою, на сайті теж можуть виникати проблеми зі зв’язком, звуком, із подачею. Радіо Аристократи переїхали, тож у більш просторому приміщенні з’являються нові перспективи. Наприклад, можна було б транслювати виступи музикантів наживо прямо зі студії. Звісно, ми це робили і у старому офісі, але там умови були скоріше «партизансько-військові». Не можна сказати, що усі музиканти були задоволені результатом.

KML: А з чим виникало найбільше проблем?

Олексій Коган: Щоб ефіри були якісними, вони повинні бути підготовані. Дуже прикро, коли в студії є гарні музиканти, але вони не можуть грати на повну силу через технічні проблеми. Ключовою проблемою залишається рівень звуку. Це ще одна моя мрія – дати можливість піаністам сідати за клавіші, барабанщикам – за барабани, щоб мікрофони і монітори були відповідної якості. Зробити ефір справді перфектним можна лише за умов достатнього фінансування. І за сприятливих обставин, я сподіваюся, ця мрія здійсниться. Рівень сучасної техніки дозволяє слухати радіо, коли ти йдеш пішки по вулиці, їдеш в машині, працюєш за комп’ютером. Також, є цільова аудиторія, яка вмикає радіо в конкретний час, щоб послухати улюблені програми. Як на мене, це дуже добре.

KML: Як щодо аудиторії? Хто слухатиме спеціалізоване джазове радіо?

Олексій Коган: Судячи з листів та повідомлень, які я отримую, а також за моїми особистими спостереженнями, аудиторія Джазових Аристократів – від 12 років і до тої пори, коли людина ще спроможна увімкнути комп’ютер і послухати. Тому, згідно з моїм моніторингом, особистим і суб’єктивним, джазова аудиторія в Україні значно помолодшала. Мені хотілося б дійсно мати вплив на репертуар, який звучатиме на радіо, більше працювати наживо. Не 2 години на тиждень, а трохи більше. Досвід роботи на FM-станціях дозволяє мріяти про таке: колись на радіо «Континент» у мене бувало, уявіть собі, 16 годин живого ефіру і 16 годин нічних повторів. Загалом 32 години на тиждень – це були щасливі часи.

KML: Чи вистачило б української музики на таку кількість годин?

Олексій Коган: Так, гарної музики вистачає. Я хочу зробити на радіо так званий архів українського джазу, показувати виконавців, про яких молоді люди навіть не знають. Можу сказати, що сьогодні на українському джазовому матеріалі я можу працювати нон-стоп дві доби, і мені не буде соромно за жоден трек, який прозвучить в ефірі. Це є одним із найзначніших надбань української незалежності.

Однак деякі речі все ж таки викликають почуття ностальгії. Зокрема у Радянському Союзі людина, яка займається джазом, могла краще орієнтуватися у тому, що відбувається у «сусідів». Я знав, що відбувається в джазовому Узбекистані, на Кавказі, в балтійських республіках, у Молдові. Коли усі ми нарешті отримали незалежність, стало важче стежити за тим, що відбувається у сусідів. У Росії, наприклад, теж є чудові музиканти, не всі з яких, підкреслюю, підтримують політику свого уряду.

KML: Напевно, існують якісь особливості, притаманні джазовій музиці кожної країни пострадянського простору?

Олексій Коган: У Молдові джаз, наприклад, не дуже розвинутий. Там більш популярна суто фольклорна музика, яка має романське коріння. Дуже сильним є етно-джаз, насамперед у таких традиційно джазових країнах, як Грузія або Вірменія. Він більш зрозумілий широкому загалу людей. У цих країнах влаштовують чудові фестивалі. А от балтійські країни – Латвія, Литва, Естонія – це музика авангардова, імпровізаційна, більш складна для сприйняття. У кожній країні – своє бачення джазу. Але я вважаю, що джазова музика ХХІ століття не повинна замикатися в рамках одного стилю, тому що вона тоді помре.

KML: А як щодо українського джазу? Він теж спирається на народну музику?

Олексій Коган: Музика має базуватися на фольклорних першоджерелах. Причому, підкреслюю, не обов’язково в Україні використовувати лише українську фольклорну музику. До речі, її наразі використовують зовсім не у тому обсязі, в якому хотілося б. Використання фольклорного першоджерела – це найцікавіше, що може бути сьогодні. Причому, до цієї музики можна прийти різними шляхами. Наприклад, ДахаБраха – це не джаз, але імпровізаційна мова – це одна з мов, якою вони користуються. Мені здається, українці знатимуть більше джазменів, якщо ті використовуватимуть власну музику. Ніколи не забуду, як видатний музикант Квінсі Джонс, на інтерв’ю із яким я був присутній, послухав записи джазменів тоді ще із різних радянських республік і сказав: «Хлопці, а чого ви граєте американську музику? Ви ж не ссали груди своєї темношкірої мами, ви не працювали на плантації. Використовуйте своє! Не грайте наше, ми своє і самі можемо грати». У цьому є певний сенс. Але все має бути природно, в джазі нічого не може бути притягнутим за вуха, штучним. Це музика вільних людей, або тих, хто раптом захотів бути вільним. І все.

KML: Тобто саме етно-складова робить український джаз унікальним?

Олексій Коган: Не лише робить унікальним, а й дає можливість дізнатися, звідки ти, звідки твоє коріння. Усі знають, що американський блюз – це кльово. Але не менш кльовим є спів звичайної бабусі десь у селі. Колись я дав послухати своїм американським друзям записи бабусь із тернопільської області, які просто співають народну музику. І вони мені кажуть: «Це ж український блюз!» Розумієте, для іспанця фламенко – це іспанський блюз, для аргентинського виконавця, який грає танго на бандонеоні – це аргентинський блюз, для кубинця, який співає румбу, її назва – гуахіра, перекладається як блюз, але як блюз з іншим підтекстом, з географічним підтекстом іншої країни. У цьому найбільший кайф: знаходити справжню етнічну музику, як це роблять ДахаБраха, Древо, люди, які справді цікавляться автентичною етнікою. А вже на її основі треба створювати музику, яка, можливо, колись стане стандартами для інших.

Дарія Литошенко спеціально для Kyiv Music Labs
Фото – Ігор Петров